Комментарии

Прилетів журавель – а гнізда вже нема,

І бабусі нема, і хатина – руїна,

І весна витирає сльозу крадькома,

І якась не така, як завжди, Україна.

Причитання сирен, на пожарищах дим,

Вогневиця снарядів, біда безупинна…

І притих журавель на подвір’ї старім,

Зажурився: «Чи ти це, моя Україно?!

Може, краще тікати мені звідсіля

І за море вернутись, допоки не згинув?

Тільки ж як утечеш: превелика земля,

А Вкраїна – одна! Лиш одна Україна!».

Раптом з неба – ячання нового ключа!

Журавель усміхнувсь молодій журавлині

І гніздо на калині мостити почав,

І сказав:

«Я не кину тебе, Україно!»